Що таке поліграф?
У своїй історії розвитку людина невпинно вела пошук ефективного способу виявлення брехні і пошуку брехуна, застосовуючи при цьому різні способи відповідно до рівня розвитку людства.
У стародавні і середні віки вже почалося використання первинних, примітивних знань особливостей фізіології людини.
Так, наприклад, в Китаї, передбачуваному брехунові пропонували потримати в роті жменю рису, і якщо рис залишався сухим, тоді винуватість підтверджувалася, оскільки у злочинця, від страху бути виявленим, пересихало в роті.
У країнах Сходу шукали перелюбників, використовуючи контроль пульсу красуні-зрадниці. Перед нею один за одним проходили підозрювані, а місцевий фахівець тримав руку на її пульсі. І якщо пульс частішав, при появі якогось нещасного, його визнавали винним.
Як було сказано вище, ці методики ґрунтувалися на тих знаннях фізіології людини, які були доступні в той час. Але потрібно відзначити головне – людина вловила взаємозв'язок між хвилюванням, що виникає в певній ситуації і змінами фізіологічних процесів в людському організмі.
Підписуйтесь на Telegram-канал "Детектор брехні в бізнесі" https://t.me/hr_security про кадрову безпеки бізнесу, практичні кейси роботи з персоналом, ризики в діях і лайфхаки роботи з людьми.
І як тільки розвиток вимірювальних приладів і техніки дійшов до певного рівня, люди одразу ж цим скористалися для визначення брехні.
Вже в кінці 18-го століття з'явилися пристрої, які в подальшому отримали назви: "варіограф", "вимірювач психологічного стресу", "викривач брехні", "детектор брехні" і "поліграф".
У 1895 році італійським психіатром і криміналістом Ч. Ломброзо був вперше застосований гідросфігмометр (реєстратор змін кров'яного тиску) для визначення брехні.
У 1914 році психолог В. Бенуссі, допитуючи підозрюваних в скоєнні злочинів, почав використовувати «пневмограф» – пристрій, що реєструє глибину і частоту дихання.
А перший прилад, призначений виключно для розслідування злочинів, в 1921 році зібрав Д. Ларсен, і назвав він його "поліграф". Поліграф Ларсона вже міг графічно відображати на паперовій стрічці дані про зміни артеріального тиску, пульсу і дихання.
Після цього Л. Кілер в 1926 році добився підвищення точності досліджень на поліграфі, додатково застосувавши канал реєстрації опору шкіри.
Одним з найбільш точних визначень поліграфа є наступне:
Поліграф (polygraph, від грец. πολύ – багато і γράφω – писати, синонім: «детектор брехні») – технічний засіб, що використовується при проведенні інструментальних психофізіологічних досліджень для синхронної реєстрації параметрів дихання, серцево-судинної активності, електричного опору шкіри, а також, за необхідності і при можливості, інших фізіологічних параметрів з подальшим представленням результатів реєстрації цих параметрів в аналоговому або цифровому вигляді, призначеному для оцінки достовірності повідомленої інформації.
В Україні, проектом Закону "Про захист прав осіб, які проходять опитування (дослідження) на поліграфі", що знаходиться у Верховній Раді України на розгляді, дається таке визначення:
Поліграф – технічний, багатоканальний реєстратор психофізіологічних реакцій особи, гласного використання, який дозволяє виявляти і фіксувати психофізіологічні реакції опитуваної (досліджуваної) особи на певні стимули (подразники) за рахунок перетворення її фізіологічних показників активності в електричні сигнали, що відображаються у вигляді кривих на поліграмах.
З викладеного вище нескладно зробити простий висновок стосовно того, що «поліграф» не виявляє брехню і не читає думки, він тільки реєструє зміни параметрів психофізіологічних реакцій. Фактично, він виявляє ознаки, які можуть свідчити про брехню.
Тільки в руках кваліфікованого фахівця-практика – поліграфолога – прилад «поліграф» стає тим інструментом, за допомогою якого можна виявити, чи приховує (або спотворює) інформацію особа, що перевіряється.